Історія створення

Жовтень 1980 р. школу-інтернат відвідали колишні бійці і командири дивізії, яка у листопаді 1943 р. визволяла Пущу-Водицю від німецько-фашистських загарбників. Гості з гордістю розповідали про героїчний бойовий шлях дивізії, яка  виховала 109 Героїв Радянського Союзу і 20 повних кавалерів ордена Слави. На базі шкільного музею Героя Радянського Союзу Валентина Гришка, ім’я якого носила правофлангова піонерська дружина, був створений штаб «Пошук-167», до його складу увійшли учні 4-9-х класів, педагоги та ветерани 167-ї сд. Очолили штаб вчитель історії О.В.Бачинська, старша піонервожата З. П.Курскієва та Голова Ради ветеранів київської групи О.Г.Бондар.

Лютий 1981 р. ветерани дали учням-пошуковцям перші завдання: встановити місце загибелі і поховання Героя Радянського Союзу Миколи Юнкерова, почати вивчення бойового шляху 167-ї дивізії, збір матеріалів про Героїв Радянського Союзу  та повних кавалерів ордена Слави для створення музею прославленого з’єднання. Політрук Київського міського клубу “Пошук” О.Г. Діткевич допомогла скласти, а колишній помкомвзводу 200-ї окремої розвідувальної роти І.К. Шевцов – надрукувати анкети штабу “Пошук-167”. І розпочався пошук.

Лютий 1982 р. Встановлено зв’язок з ветеранами, зареєстровано більше 600 осіб, а через деякий час – понад 800 ветеранів. Члени штабу не в змозі були відповісти на велику кількість листів, що приходили у цей час до школи. І тоді штабісти звернулися за допомогою до учнів 4-9-х класів, У щоденнику кожного з них були записані адреси 3-4-х ветеранів. Діти вітали їх із святами, днем народження, уточнювали подробиці біографії, участь у воєнних діях; писали про шкільне життя, свої перемоги і поразки у “битві за знання”; просили надіслати для створення музею фотографії, документи, побутові предмети часів війни. Безпосереднє спілкування слідопитів і ветеранів дуже допомогло нам у зборі матеріалів для майбутнього музею.

Квітень 1982 р. Свердловський міський відділ освіти і Рада ветеранів
167-ї сд запросили групу слідопитів на ювілей – 40-річчя формування дивізії.      У Свердловську розташувались в одному готелі з ветеранами. Це дало можливість зустрітися майже з усіма учасниками ювілейного дійства з метою записів анкетних даних, спогадів ветеранів, які ще не отримали наших листів. Започаткували рукописні Книги Пам’яті “Естафету приймають юні”, де ветерани давали накази своїм нащадкам.

Після подорожі до Свердловська активізувалось листування з боку ветеранів: за тиждень ми отримували 7-10 листів з докладними відповідями на питання анкети, фотографіями, спогадами, матеріалами місцевих газет; раділи бандеролям і посилкам з воєнними реліквіями, книгами з автографами учасників боїв  на київській землі. Ветерани повірили нам  і надсилали найдорожче, що зв’язувало їх з тими буремними роками.

Серпень 1982 р. Ми мали в своєму розпорядженні достатню кількість цінних матеріалів, щоб відкрити кімнату бойової слави 167-ї сд.

Штаб “Пошук-167” встановив зв’язки з науковцями і методистами Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр., які допомогли нам скласти тематико-експозиційний план майбутнього музею, безоплатно передали 7 музейних вітрин.

Листопад 1982 р. У присутності ветеранів 167-ї Сумсько-Київської двічі Червонопрапорної стрілецької дивізії, представників Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр., Київського міського героїко-патріотичного клубу “Пошук”, слідопитів Вишгородської СШ №1 (167 сд визволила і м. Вишгород від фашистів), вихованців і педагогів інтернату було урочисто відкрито кімнату-музей бойової слави 167-ї дивізії.

Вересень 1983 р. Наші пошуковці  –  учасники зустрічі ветеранів на честь 40-річчя визволення м. Суми від німецько-фашистських загарбників. Знайомимось ближче з Героями Радянського Союзу М.М.Єпімаховим і В.І.Полінським, яких раніше знали як активних дописувачів. Незабутнє враження склалося після урочистого маршу від центральної площі до Меморіалу Слави ветеранів 3-х дивізій – визволителів міста. Попереду колони йшли Герої Радянського Союзу, повні кавалери ордена Слави з букетами квітів. Квітами, килимами живих квітів була устелена дорога, якою крокували визволителі. На цьому святі були присутні і командир 167-ї сд І.І. Мельников, і уродженець м. Суми, тричі Герой Радянського Союзу  І.М. Кожедуб, і льотчик-космонавт А.В. Філіпченко.

Квітень 1984 р. Піонерському загону, слідопити якого займались пошуком матеріалів про Героя Радянського Союзу Миколу Івановича Юнкерова, було присвоєно ім’я відважного комбата.

Серпень 1984 р. Київська міськрада задовольнила клопотання колективу школи і ветеранів про увічнення пам’яті  Героя у назві вулиці Пущі-Водиці, на якій розташована школа-інтернат, встановлення на ній Меморіального пам’ятного знаку. Пошуковці ініціювали проведення Свята вулиці, яке згодом стало традиційним. Вийшли з пропозицією до Пуща-Водицької селищної Ради про заснування звання “Почесний громадянин Пущі-Водиці” (першим такої честі був удостоєний ветеран 615-го полку, доктор історичних наук, професор Є.М. Скляренко).

Листопад 1984 р. Встановили зв’язки з секціями ветеранів 167-ї сд в різних містах СРСР,  із слідопитами,  які досліджували бойовий шлях дивізії. Зібрали бібліотечку книг з автографами її колишніх бійців і командирів. Завдяки листуванню учнів з ветеранами було зібрано понад 70 портретів Героїв Радянського Союзу і повних кавалерів ордена Слави, що стали основою Галереї Героїв, яку урочисто відкрили 3.11.1984 р. Після виходу з друку двотомника “Герої Радянського Союзу” і книги “Повні кавалери ордена Слави” роботу у Галереї було повністю завершено.
Квітень 2002 р. Поет-пісняр М. Щербак завітав до школи і подарував школярам незабутні хвилини зустрічі з авторськими героїчними творами. Відбулась презентація «Пісні про Миколу Юнкерова» на слова М.Щербака. Музику до пісні написав О.Бобчинець.

Вересень-жовтень 2003 р. До 60-річчя визволення Києва від німецько-фашистських загарбників, оновлено всі експозиційні розділи музею.

Щорічно, у день визволення Києва від німецько-фашистських загарбників та напередодні Свята Перемоги, проводяться трудові десанти і покладаються квіти до Меморіального знаку на вулиці Миколи Юнкерова, до могили Героя на Лук’янівському кладовищі, до могил Героїв Радянського Союзу: М.М. Єпімахова, Ф.А. Пушиної та братської могили на Пуща-Водицькому цвинтарі.

Різні покоління пошуковців брали участь у ювілейних зібраннях ветеранів у місцях формування та на бойовому шляху, таким чином, повторивши шлях дивізії під час війни: Свердловськ, Богдановичі, Кунари, Сухий Ліг, Суми, Ромни, Вишгород, Ставище, Ризине, Дрогобич, Рихтичі, Прага. Безпосереднє спілкування слідопитів і ветеранів дуже допомогло у зборі матеріалів для майбутнього музею.

Жовтень-листопад 2008 р. В рамках участі у Всеукраїнській акції учнівської та студентської молоді «Шляхами подвигу і слави» на честь 65-х роковин визволення України від фашистських загарбників і Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. продовжили пошукову та дослідницьку роботу з вивчення  бойового шляху 167-ї сд, подвигів 109-ти Героїв Радянського Союзу і 20-ти повних кавалерів ордену Слави. Проведені уроки мужності «Зі сплаву геройства полеглих й живих писалось ім’я Перемоги», тематичні вечори «Тих днів із пам’яті не стерти», «Вам вклоняємось низько-низенько, дорогі ветерани війни»; конкурси на кращий учнівський твір «Велика Вітчизняна очима мого покоління»; тематичні виставки: «Вулиця героя», «Герой нашої експозиції», продовжили заочну подорож «Йдемо дорогами війни», екскурсії до шкільного музею бойової слави.

Листопад 2010 р. Вийшла книга «Пам’ятна легендарна». Матеріали нашого музею стали основою книги про 167-му Сумсько-Київську двічі Червонопрапорну стрілецьку дивізію одного із ветеранів цього прославленого з’єднання Кравченка Ілларіона Мусійовича, колишнього розвідника під час війни, а у повоєнні роки – аграрія, який пройшов шлях від голови колгоспу до заступника Міністра сільського господарства.

Жовтень 2013 р. Участь у районному мітингу-реквієму на честь Всеукраїнської естафети пам’яті «Слава визволителям України».

Відвідувачі музею залишають записи в книзі відгуків. Наводимо один з них: “Ми, ветерани, часті гості школи-інтернату №4, де шанують Велику Перемогу над фашизмом і поважають ветеранів війни. Особлива властивість керівництва і школярів – привітність, доброзичливість і щира людська теплота. Ветерани почувають себе, як вдома – просто й затишно. Дякуємо вам за музей і дітей, які, сподіваємось, виростуть корисними і щасливими людьми.” (Колишній командир 8-ї стр. роти 615 полку 167 сд, доктор біологічних наук, професор О.О.Салганський).

Нині надзвичайно важливо об’єднати зусилля юних пошуковців, педагогічної громадськості і ветеранів Великої Вітчизняної війни для духовної спадкоємності поколінь через увічнення пам’яті про тих, хто віддав своє життя за прекрасне майбутнє нащадків, вшанування героїчного подвигу нашого народу, який у дні суворих випробувань показав зразки бойової  і трудової доблесті.